Декаданс Lyrics

О, невмолимі скам'янілі дні.
Міцна рука над людьми і богами.
...Чигає там, у сірій далині,
Лягає горами за нами.
Ми подолаєм знов. Ще не одні
Нам скоряться. Над все є вірна криця.
Та нам також судилося розбиться
Колись і десь об гори кам'яні.
Є незмінна земля, і усе на ній зміна невпинна.
Золоте - на світанні, за дня вітряного - срібляне,
Мідь розтоплена - озеро те ж, в надвечірніх годинах,
І застигле залізо - вночі, у холодних туманах.

Міцно куте з металів, ще путо ніхто не роздер це.
Дня і місяця й року чотири пори, а на гльобі -
В дужих карбах людське неспокійне і жадібне серце,
І для нього судився довічний почвірний колобіг.

(Олег Ольжич)