Гомоніла, про неволю свою гомоніла
Та скусала всі губи у кров...
Україно, змордована моя Україно,
Ти поругана, згноблена знов...
Ти поснула, тебе зрадники тихо приспали,
Вмили в вуха отруту тобі...
Ти так довго, так солодко й глибоко спала,
Що не чула як гинуть сини...
Приспів:
Україно, я - твій вірний солдат, Україно!
Я тобі все, що маю, віддам! Я загину!..
Я за волю свою безсильну загину
Та не дам подалати тебе ворогам!
Прокидайся, прокинся, моя Україно,
Підіймай своїх мужніх дітей!
Хай твій заклик від краю до краю долине,
Хай прокинеться віра у серцях людей!
Україно, о ненько моя, моя Україно,
Я збуджу тебе кличем своїм!
І у крові у бої пекельнім загину,
Аби зникли дроти, що над серцем твоїм!
Приспів.
І тоді запанує у твоєму краї
Благодатна та вільна доба!
Не холопи, господарі станемо, знаю,
Що звільниться на віки Україна моя!
Приспів. (2)
Та скусала всі губи у кров...
Україно, змордована моя Україно,
Ти поругана, згноблена знов...
Ти поснула, тебе зрадники тихо приспали,
Вмили в вуха отруту тобі...
Ти так довго, так солодко й глибоко спала,
Що не чула як гинуть сини...
Приспів:
Україно, я - твій вірний солдат, Україно!
Я тобі все, що маю, віддам! Я загину!..
Я за волю свою безсильну загину
Та не дам подалати тебе ворогам!
Прокидайся, прокинся, моя Україно,
Підіймай своїх мужніх дітей!
Хай твій заклик від краю до краю долине,
Хай прокинеться віра у серцях людей!
Україно, о ненько моя, моя Україно,
Я збуджу тебе кличем своїм!
І у крові у бої пекельнім загину,
Аби зникли дроти, що над серцем твоїм!
Приспів.
І тоді запанує у твоєму краї
Благодатна та вільна доба!
Не холопи, господарі станемо, знаю,
Що звільниться на віки Україна моя!
Приспів. (2)