Очі відьми, мов зорі, (2)
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні, (2)
Як той лід холодні, її очі бездонні.
Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси,
Росою змиває сльози з очей.
Очі відьми, мов зорі, (2)
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила, (2)
Там згубили люди, кого відьма любила.
Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса,
Росою миє коси,
До лісу квіти носить.
Її чорні очі, ніби роси прозорі.
Наче морок безодні, (2)
Як той лід холодні, її очі бездонні.
Уночі осінній віє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси вибігає боса
Та розпускає коси,
Росою змиває сльози з очей.
Очі відьми, мов зорі, (2)
Її гіркі сльози, ніби роси прозорі.
Серед хащі могила, (2)
Там згубили люди, кого відьма любила.
Уночі осінній виє вітер,
На болоті сич старий кричить.
А вранці на покоси та вибігає боса,
Росою миє коси,
До лісу квіти носить.