Місяць та зорі, що дарував колись,
Згоріли... Він та вони...
Вже підняли та розвели мости.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
То ж, я не знаю, хто вимикав ліфти.
Якщо можеш, то ввімкни.
Я так хочу стрибнути з землі.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
Десь після ночі сонце знайде листи,
Ненаписані тобі.
Все так сталось. Просто візьми й відпусти.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Так буває інколи.
Ла-ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
Місяць та зорі, що дарував колись...
Вони вже підняли та розвели мости.
То ж я не знаю, хто вимикав ліфти.
Десь після ночі сонце знайде листи,
Ненаписані тобі. (2)
Згоріли... Він та вони...
Вже підняли та розвели мости.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
То ж, я не знаю, хто вимикав ліфти.
Якщо можеш, то ввімкни.
Я так хочу стрибнути з землі.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
Десь після ночі сонце знайде листи,
Ненаписані тобі.
Все так сталось. Просто візьми й відпусти.
Так буває інколи.
Ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Так буває інколи.
Ла-ла-лай-лай-ла-ла-лай.
Буває інколи.
Місяць та зорі, що дарував колись...
Вони вже підняли та розвели мости.
То ж я не знаю, хто вимикав ліфти.
Десь після ночі сонце знайде листи,
Ненаписані тобі. (2)